Не можу дочекатися я снігу -
сиджу і виглядаю у вікно,
чому ж це Миколай так довго їде,
чому ж так довго ще, чого?
Сніжинка прилетіла на віконце
і стала мені радісно гукати.
- Агов, ти де там моє “сонце”
вже час зі мною тобі гратись.
І я погналася, побігла - полетіла,
понеслась, наче хмарочос,
від тупоту вся хата пробудилась,
а я собі мов жовтий абрикос.
В снігу мов мячик покотилась,
у жовтій куртці й помаранчевих штанах.
Матуся просить щоб не застудилась,
а я уже лечу на ковзанах...
© Юлія Овчаренко-Пахарчук, 2015
Аудіовірш "Не можу дочекатися я снігу..."
Читайте також:
Коментарі