Я для свого тата зірочку спіймаю,
ви уже подумали, що я не дістану,
і дуже маленька і не дотягнусь, а я із сачком навшпиньки підіймусь. І зірку звичайно не з неба зніму, а в нашій квартирі і з люстри стягну, сама я зробила її золоту, і там написала що татка люблю. Татусь так зрадіє, що впаде із ніг, а я зготувала йому вже барліг, із ковдр і подушок, щоб він як впаде, то в справжню батутну-країну зайде. Ось так я щасливим татуся зроблю, а ще чай солодкий йому я заварю, І бороду чорну ще полоскочу, щоб мій “їжачок” - насміявсь досхочу! © Юлія Овчаренко-Пахарчук, 2015.Вірш у виконанні авторки:
Коментарі